Субота, 23.09.2017, 01:22
Вітаю Вас Гість | RSS

Шилівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Наше опитування
Яке ваше ставлення до дистанційного навчання?
Всього відповідей: 7
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Національно-патріотичне виховання юного покоління

 

Класна година "Козацькому роду нема переводу"

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свято "Моє село - частина Батьківщини"

   

 

 

 

 

Робота пошукового загону "Краєзнавець"

Талантами  щедре наше село,

Воно трьох письменників світу дало.

Григорій Тютюнник  створив роман «Вир»

Про наше село,  про війну і про мир.

А Грирір Тютюнник, його менший брат,

Новели писав про  життя повоєнне хлоп’ят.

Живуть у Шилівці трудящі добрі люди,

Скрізь докладають рук, встигають всюди,

 І подвиг трудовий щоденний їх

Описував Федір Тютюнник в новелах своїх.

 

У кожного з нас є своє родинне вогнище, є дім, рідна земля,  батьківщина. А наш рідний край – Шилівка, село з талановитими людьми, чарівною піснею, мальовничою природою. Хто перший раз приїжджає сюди, намагається пізнати місця, описані видатними українськими письменниками, лауреатами Державної премії імені Т. Г. Шевченка Григорієм та Григором Тютюнниками в глибоко вкорінених у рідну землю романах, повістях, оповіданнях, новелах. За щасливим збігом зірок два такі таланти з’явилися на світ в одному селі,  в нашому селі Шилівка, де в краєвидах є щось таке, що мимоволі налаштовує на творчу хвилю. Краї ці оспівані у віршах і прозі.      З-під пера Федора Тютюнника вийшли новели про життя повоєнного села. Ольга Кондратенко, Володимир Прислонський, Марина Заставська  поетичними рядками прославляють красу і велич мальовничого села.

Шилівка -  одне з найвідоміших в Україні «літературних» сіл,  яке ніколи не залишалося осторонь історичних подій. Потрапляючи в круговерть епох воно знаходить своє місце в єдиному строю. І творять цю історію прості люди праці, проявляючи безмежний талант і наполегливість. Нехай же завжди лине слава про наше село, про вас, господарі землі, наші земляки, про тих, хто вмілими руками багатий вирощує врожай, хто славить наш український край хлібами. Роман Іван Іванович – людина, керівник господарства, який душу і серце віддав Шилівці, залишивши по собі вагомий слід. В пам'ять про нього та період розквіту села краєзнавці нашої школи зібрали спогади односельців, світлини, дослідили відповідну літературу. Нариси «Село моє, ти щедре трударями» стали результатом роботи загону. 

               

 

 

 

О, земле наша, рідная, святая

26 квітня. В пам'яті українського народу - це день чорнобильського лиха, болю, суму. Забути це й викреслити із нашої пам'яті неможливо. В історію Чорнобиль увійшов назавжди, як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф. 

24 квітня ми провели урок-реквієм, присвячений 29-ій річниці Чорнобильської трагедії.

                                 

 Ведучі Радько Вікторія та Рудіна Таїсія розповіли про причини виникнення, наслідки цієї біди.

                                 

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять всіх полеглих у нерівній боротьбі з радіаційним лихом.

                                  

Виступ школярів підкріплювався тематичною презентацією.

 

 

Знов білим цвітом вкрилися сади , і знов приходить свято Перемоги!

 

1 вед.   Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

2 вед.  Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Дев’яте травня – свято Перемоги.

1 вед.  Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків завжди буде жити!

2 ведучий:

Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя,  нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги!

1 ведучий:

Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

 

(На середину сцени виходять хлопець і дівчина)

Хлопець:

  Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

Дівчина: Іди!..

Хлопець: Подивилась у вічі:

Дівчина: Бо треба...

Хлопець:

Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

Дівчина: Іди!..

Хлопець:

На шляху шикувались солдати,

На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

2 ведучий:

 Уже 22 червня, в перші дні війни, фашистська авіація бомбардувала Київ. Тисячі киян пішли до лав Червоної Армії. На початку липня у місті було створено 13 винищувальних батальйонів та 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 33 тисячі чоловік. У будівництві оборонних рубежів навколо Києва брало участь близько 160 тисяч жителів міста. Із 7 липня почалася його оборона. Спроба фашистів раптовим ударом зохопити столицю України не вдалася.

1 ведучий:

Під Києвом ворог втратив близько 100 тисяч чоловік. Оборона столиці України тривала понад 70 днів. Для порівняння: Данія захищалася від фашистського нашестя лише 1 день, Бельгія – 19, Франція – 44 дні, Норвегія – два місяці.

(Звучить пісня «10 батальйон»)

2 ведучий:

 Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

(Звучить ніжна музика, на середину сцени виходять хлопець і  дівчина, звучить діалог)

Хлопець:  Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилось іти на жорстоку війну

І обох нас – убито...

Дівчина:  Убито...

Хлопець:  І кохання забилось в риданнях й журбі...

Як же так? Не здійснилися мрії...

І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина:  І у мене немає надії...

Хлопець:  Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина:  Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми

Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець:  Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина:  Гілка роду на нас обірвалася враз.

Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець:  Йти на танки в атаку був даний наказ...

Обірвалось життя на світанні.

Дівчина:  А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання...

Хлопець:  В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина:  Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець:  Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

(Музика стихає)

1 ведучий:

 Якою дорогою ціною далася нам перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкнулась війна своїм чорним крилом.

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати

Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

(Звучить пісня «Алексей, Алешенька»,

«Над землею тумани»)

2 ведучий:

 Страшні сліди залишила війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин... Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.

Учениця.

Старенька  мати йде до свого сина,

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце, ниє спина:

Синочку, рідний, йди в обійми мами.

Тече сльоза і падає на плечі.

Із стели очі дивляться хлоп’ячі.

Їм тільки жити, жити і творити –

Вони ж навік лишаються дитячі.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони тебе до себе, синку, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі…

Печальна мати на могилі сина

І тільки плити плачуть мовчазні,

Від сина погляд відвести не в силі,

А син живим приходить лиш у сні…

(Звучить пісня «Журавлі»)

Учениця.

Одержала звістку матуся,

Що син її впав за Дністром.

Поїхала мати до сина

В далекі світи із села

І білу пшеничну хлібину,

і шитий рушник привезла.

Учень.

Спинилась вона над водою,

На скелі Дністровій крутій:

Могила його під горою

І писаний камінь на ній.

Заплакала: "Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла..."

Могилу, неначе дитину,

Руками вона обняла.

Учениця.

А річка шуміла невпинно,

І тихо шуміла трава,

І тільки червона калина

Тремтіла, неначе жива.

А мати стоїть на колінах,

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть.

(Звучить пісня «Альоша»)

(Лине мелодія. На сцену повільно виходить жінка в чорній хустині, їй назустріч – солдат. Під час діалогу стоять нерухомо. )

Ж. Де ж тебе поранило, сину?

С. На Волзі, мамо.

Ж. А де ж вбито тебе?

С. На Дунаї, мамо.

Ж. А в нас на Дінці вишні цвітуть, бджоли гудуть…

С. На те й весна.

Ж. Жив на Дінці, а загинув на Дунаї.

С. Треба було, мамо.

Ж. Я розумію, треба було.

1 ведучий: 267 чоловік не повернулися в наше рідне село.

2 ведучий: 267 загиблих із нашої рідної Шилівки за Перемогу не випили вина.

1 ведучий: Двадцять мільйонів полеглих.

2 ведучий: 1710 зруйнованих наших міст і сіл.

1 ведучий: 32 тисячі знищених промислових підприємств.

2 ведучий: Ось така  неповна ціна, яку заплатив наш народ за Перемогу.

1 ведучий:

Натягнуті нерви, мов тятива,

Пронизує пам’ять скорбота прощання…

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання…

2 ведучий.

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, нажаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

(Хвилина мовчання)

(Звучить пісня «Маки»)

1 ведучий.

У тиші урочистій до Пам’яті йдем,

Що в серці відлунює грізно.

У святому мовчанні над вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою.

Усім поіменно, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

(Звучить пісня «Ветерани»)

2 ведучий.

Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

1 ведучий.

 Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

2 ведучий.

Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками та по-пластунськи - чотири роки!

1 ведучий.

 Мільйони загиблих… А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

Довгих чотири роки… Та були між наступами і хвилини тиші, хвилини, коли солдати співали пісні.

(Звучать пісні «Катюша», «Синий платочек», «Пацани»)

2 ведучий.

1945 рік. Велика Вітчизняна війна проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська армія підійшла до столиці фашистської Німеччини – міста Берліна.

1 ведучий.

Упав Берлін. Іще боями гула розвихрена земля,
а вже з барвистими квітками вступила тиша на поля.
І сходив мир на доли й води і в гарячковий стук сердець.
Удари з заходу і сходу сказали ворогу: "Кінець!"
Кінець! Незборна правди сила, замовк гармат охриплий спів.
Кінець. І тиша оглушила людей, що звикли до громів.
І всі звели до сонця чола, що довго снилось їм у млі.
І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи
такої тиші на землі.

 2 ведучий.

День 9 травня став днем Перемоги, великим святом всього людства. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній.

1 ведучий.

Ваша Слава – незгасна,

І пам’ять – нетлінна!

Батьків естафету несуть покоління.

Хай множиться сила, красується врода,

Спасибі тобі, наш величний народе,

За пройдені чесно солдатські дороги.

За свято велике – за ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ!!!

(Звучить пісня «Перемога»)

2 ведучий.

І думалося, що це остання  війна, що не допустить людство більше такого знущання над собою. Квітень 1986 року знову підняв по бойовій тривозі військових і цивільних. Ворог був невидимий і ще страшніший. Ім’я йому – некерований атом…

1 ведучий.

Не тільки Чорнобиль, а й Афганістан побілив скроні молодих хлопців, щедро обсипав груди бойовими орденами. Та нагороди ніколи не піднімуть бойових побратимів, що повертались додому в «чорних тюльпанах».

2 ведучий.

І, здіймаються нові обеліски, до яких ідуть на сповідь. Ми повинні завжди пам’ятати про людей, які гинуть зараз.

1 ведучий.

Зробивши перший крок, журавлиним ключем полинули у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями у небі. Цей Ангельський Хор безупинно, як у дзвін, стукає в наші серця, не даючи їм збайдужіти, зачерствіти й вкритись пилюкою нових, помножених і непрощенних гріхів.

2 ведучий.

Ці всі люди – справжні герої! Герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях.

Учень.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

 Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну.

 Вона, як і ти, була в мене одна.

(Звучить пісня «Ми за мир»)

 

 

 

Допомога воїнам АТО

 

Учні та вчителі Шилівської школи долучилися до волонтерської роботи. нами були зібрані теплі речі та продукти харчування для воїнів АТО. Діти виготовили браслети-обереги, аплікації, написали листи захисникам. 19 вересня волонтери Н. Матвійчук та О. Федоша доставили допомогу в Мар'їнку, де в 14 бригаді служить наш земляк Віталій Сергійович Зубок. Частину зібраних продуктів отримали 2 жовтня воїни 72 бригади, що базується у Волновасі. 

Вдячні захисники передали нам прапор з автографами та фото. 

 

 

Сестра В. С. Зубка висловила подяку на сторінках районної газети "Голос Зіньківщини". 

 

 

 

 

Урок мужності "Героям слава!"

 

У 9 класі 12 жовтня пройшов урок мужності "Героям слава!", на який був запрошений випускник нашої школи, учасник АТО - Олефір Олександр Олександрович. 

Інтерв'ю у героя України Олефіра Олександра взяли Ткачик Ірина та Іщенко Владислав.

На уроці діти виконували гімн України. Мороз Інна, Їжаченко Вікторія, Сивокінь Юлія виразно читали вірші про Україну, про захисників Вітчизни. Прозвучала пісня "Серед хлібів волошки сині" у виконанні Влох Ілони і Мороз Інни.

Урок завершився читанням поезії "Згуртуймося браття", класним керівником Кривобік Т. В. 

 

 

 

 

 

Ми вам довірим Батьківщину

(Свято до дня захисника України)

 

Мені болить за долю України, 

За землю рідну серце біль пече, 

Бо отчий край у нас на всіх єдиний, 

Давайте всі підставимо плече.  

13 жовтня відбулося свято "Ми вам довірим Батьківщину", на якому були присутні наші земляки, учасники АТО: Гусар Дмитро та Олефір Олександр. 

Ведучі Рудіна Таїсія та Мороз Інна назвали прізвища всіх земляків, які захищають нашу державу. Хвилиною мовчання вшанували воїнів, які ввіддали найдорожче - життя в боротьбі за мир. У виконання Рудіної Таїсії та Радько Вікторії прозвучала пісня "Над землею тумани".

Лунали також пісні про Україну та козаків. 

                                                

            

 

 

 

 "Перлина - Україна"

Новий навчальний рік учні 6 і 7 класів (класні керівники Т.В.Жук, М.І.Заставська) розпочали, перегортаючи сторінки усного журналу «Перлина-Україна»: «Що таке Батьківщина?», «Державні символи України», «Народні символи України», «Подорож в історію», «Сім чудес України», «Пісні мого краю», «Ми – українці».

Дітей чекала святково прикрашена класна кімната. На дошці були розміщені карта та символіка України. Палахкотіли вишиті рушники та калина. На столі здіймався пишний коровай, про який подбала мама учениці 7 класу М.Бражник Валентина Петрівна.

Під час проведення першого уроку школярі розповідали, що таке Батьківщина для кожного з них, що вони знають про символи та обереги Вітчизни, дізналися багато цікавого про історію рідного краю, вшанували пам’ять борців за свободу нашої держави. Вони здійснили заочну мандрівку та познайомилися з найвідомішими визначними пам’ятками України, переглянувши мультимедійну презентацію «Сім чудес України», яку підготувала Т.В.Жук.

Учні декламували вірші В.Симоненка, Л.Костенко, С.Чабан; виконали Державний Гімн України та пісню О.Винника «Перлина-Україна».

Окрасою свята стала пісня М.Янченка «Лише у нас на Україні» у виконанні семикласниці Софії Олефір.

Звучали поетичні рядки в авторському виконанні: «Український прапор» М.І.Заставської та «Війна» Марії Бражник.

Наприкінці уроку Маша прочитала свого вірша «Молюся за тебе, моя Україно!», і всі присутні разом із нею просили Бога зберегти нашу Вітчизну.

 

 

 

 

«Україно, любове моя!»

 

16.11.15. у 7 класі відбулася відкрита година спілкування із застосуванням інтерактивних технологій «Україно, любове моя!», епіграфом до якої стали рядки з вірша Олекси Світлого:

Згуртуймося навіки, сестри-браття,

Заради нашого щасливого буття,

Заради української ідеї –

Духовності, братерства і життя!

Виховний захід розпочався з гри «Мікрофон», під час якої діти відповіли на питання «За що я люблю Україну?». Потім вони розповідали про Батьківщину, виконуючи вправи «Асоціативне гроно», «Україна як сонечко», «Віршування».

Під час гри «Подорож Україною» учні працювали на 5 зупинках. Перша називалася «Державні символи України». Діти говорили про історію виникнення національної символіки та її значення для країни. Маша Бражник прочитала свій вірш «Прапор України», який був нещодавно опублікований у Трансукраїнській газеті дитячої творчості «Долоньки» (№9, 2015р.).

На зупинці «Народні символи України» семикласники виконали вправу «Дощ», назвавши рослини-символи. Народні обереги вони пригадали, готуючи «Абетковий суп».

Про історію, мову та сучасну політичну ситуацію йшла мова на зупинці «Україна – єдина країна». Звучали вірші Д.Павличка та В.Сосюри. До присутніх із закликом про єднання звернулася Україна (Інна Лещенко).

На зупинці «Народна скарбничка» учні працювали в групах, складаючи прислів’я про Батьківщину.

Після цього всі завітали на ліричну зупинку. Там чекав сюрприз від класного керівника М.І.Заставської, яка підготувала мультимедійну презентацію свого вірша «Пісня Україні», який був написаний до Дня Незалежності нашої Батьківщини. Потім діти виконали пісню Н.Петраша на слова Ю.Рибчинського «Україна – це ми!»

Класна година завершилася переглядом мультимедійної презентації вірша поетеси із Полтавщини С.Луговської «Моя Україна». Всім запали у душу слова:

Любить тебе, країно, завжди буду,

Бо ти і сонце, й небо голубе,

Бо є на світі ще такії люди,

Які не зрадять, матінко, тебе!

 

 

«Збройні сили України на сторожі державності»

З нагоди Дня ЗСУ у 7 класі відбувся урок мужності «Збройні сили України на сторожі державності», під час проведення якого учні

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz